В одному з львівських спортзалів, де ганяли м’яч вихованці Карпат,
кілька днів тому ми стали свідками такої картини: юні спортсмени, на
мить забувши про гру, збіглися докупи і стали перешіптуватися:
«Дивіться-дивіться, онде сам Шуст стоїть».
Так і є: при вході на
манеж за подіями на полі уважно спостерігав голкіпер донецького Шахтаря
Богдан Шуст. Через кілька хвилин він уже потрапив в облогу
кореспондента «Високого Замку»…
- Богдане, цей рік для тебе був не зовсім вдалим. Тренери
Шахтаря не довіряли тобі місця в основі команди. Але, бачу, ти не дуже
переживаєш через це…
- Чого мені переживати? Футбольне життя триває: сьогодні не граю – гратиму завтра.
- У Шахтар - перебір голкіперів. За винятком П’ятова, який
«застовпив» за собою місце у «рамці», разом з тобою чекають-не
дочекаються своєї черги стати у ворота Худжамов, Вірт. Ти не боїшся, що
залишишся сидіти на лавці запасних?
- Я відчуваю свій потенціал, знаю, що нарівні можу конкурувати з
будь-яким воротарем Шахтаря. Якби «мандражував», мене у цій команді вже
не було б. Але загалом, у мене позиція така: краще постійно грати у
трохи слабшому клубі, ніж гріти лаву запасних чи бути десятим воротарем
у суперкоманді.
- Проясни ситуацію з твоїми нездійсненими переходами у Карпати
і ФК Львів, розмови про які ходили на початку цього сезону. Кажуть,
тебе не влаштували фінансові умови…
- Це все чутки. Карпати мені пропонували набагато більше грошей, ніж я
отримую у Шахтарі. Моя оренда могла би відбутися, якби продовжив свій
контракт з донецьким клубом. А я не бачу в цьому потреби. Мій контракт
чинний ще два роки. Як буде далі - час покаже.
- Щодо свого воротарського майбутнього у тебе була «чоловіча» розмова з головним тренером Мірчею Луческу…
- Він погодився з тим, що маю з’являтися в основі. Але з’ясувалося, що
керівництво клубу дасть на це своє «добро» лише після того, як продовжу
контракт щонайменше на п’ять років. Я на це не погодився.
- Який інтерес Шахтареві тримати «на банці» голкіпера з такими даними?
- Це запитання не до мене. Такою є політика клубу. Моя робота – працювати у полі чола, доводити свій клас.
- На виїзні матчі Ліги чемпіонів з командою ти їздив?
- Звичайно. Тренерський штаб завжди бере з собою трьох воротарів, щоб застрахуватися від усіляких несподіванок.
- З’явилася інформація, що ключового гравця Шахтаря Даріо Срну хочуть бачити у своїх рядах Ювентус, Реал…
- Щороку хтось нашого Даріо хоче бачити у себе. Але до конкретики
справа не доходить. Зі слів нашого генерального директора я зрозумів,
що жодних пропозицій Срні не було. Те ж можна сказати про Чигринського,
Хюбшмана.
- Якщо раптом у міжсезоння на твоєму телефоні пролунає дзвінок з футбольної Москви, Варшави, Пермі…
- Я отримую багато пропозицій. Але Шахтар не хоче мене продавати.
- Може, вичікує, поки ти набереш більшої ціни?
- Не знаю. Керівництво клубу каже: «Ми думаємо по майбутнє». Тут наші
думки розходяться. Мене не влаштовує те, що не граю в основі. Тож не
бачу нічого доброго від свого подальшого перебування у клубі…
- Той факт, що воротар з футболкою під №1 не виходить на поле, тебе не пригнічує, по сімейному бюджету не б’є?
- На моєму фінансовому стані ця обставина не позначається. Та й через
гроші я не роблю собі проблеми – мені ж не сорок років, що не зможу
футболом собі заробити на життя. Головне, аби було здоров’я – а там все
прийде. Я наполегливо тренуюся. Чим більше тренуюся – тим краще
почуваюся. Кожна гра Шахтаря, навіть якщо я не беру в ній участі, для
мене цікава, повчальна. Аналізую кожну дію, кожен ігровий момент...
Тривожить тільки те, що не дають мені грати на високому рівні.
- Кого з вітчизняних воротарів вважаєш зараз найбільш успішним?
- Прекрасний сезон провів досвідчений голкіпер Металіста Олександр
Горяїнов. Він «стрибучий», добре вибирає позицію, не раз виручав
команду у складні моменти.
- У донецькому Шахтарі давно утворилася «західноукраїнська
колонія»: колись у команді грав волинянин Тимощук, потім галичани Вірт,
Чигринський, Єзерський, Шуст. Кажуть, що Єзерський навіть вчить
румунського захисника Раца української мови…
- Володя з Разваном товаришують, разом відпочивають, тож його «наука»
зрозуміла. Єзерський завжди розмовляє рідною мовою, і ні у кого в
команді через це не виникає проблем. Хіба якщо хтось з іноземних
футболістів його не зрозуміє, тоді переходить на російську.
- Як складаються твої домашні справи?
- Все чудово. Орендую трикімнатну квартиру майже у центрі Донецька,
жодних побутових проблем нема. У мене надійні тили - дружина Оксана
поруч зі мною, бо перевелася на заочне навчання. Цього року у
міжсезоння ми не поїдемо відпочивати за кордон – вирішили побути вдома,
об’їхати всю свою рідню. Зроблю собі екскурсію по Львову, бо вже довший
час не був у рідному місті. Але про футбол не забуваю. Під час короткої
відпустки (вона закінчиться 7 січня) продовжую ходити у спортивний зал.
Вірю, що попереду у мене і моєї команди кращі часи.
