Аутсайдер украинского чемпионата на выезде одолел претендента на Лигу Европы - Карпаты.
Після
Дніпроперовська, де Карпатам не дали зіграти абсолютно, зелено-білі
грозилися «відвішати» наступному супернику, яким виявився аутсайдер з
Харкова. В результаті, що ми отримали? Точніше, отримали Карпати. Два з
двох. Феноменальна реалізація в цьому матчі вийшла в підопічних Михайла
Стельмаха. А хто такого чекав. Напевно, жоден найоптимістичніший
вболівальник не наважився б поставити на Харків. А сума була б…
Погода передбачала хорошу футбольну атмосферу. Навесні почали ходити на
Карпати більше, адже попередні розгроми забезпечили все це.
Перед цим матчем в Кононова і в Стельмаха по одному виконавцю не змогли
вийти на поле. В Харкові – екс-карпатівець Іванов, а у Карпат –
основний центральний захисник Мілошевіч, який обіцяв вболівати в
фан-секторі, але вже після першого тайму повернувся звідти.
Початок матчу не віщував для жодної з команд нічого особливого.
Проходила нудна гра з великим браками в передачах. Відчувалось, що з
Карпатами щось не те. Всі задуми, передачі йшли туди, куди непотрібно.
Кононов невідомо чому поставив на позицію опорника Пшеничних замість
Ткачука. Все, напевно, через дніпропетровський матч.
Хронічку матчу залишимо в спокої і сконцентруємось на особливо важливих моментах.
Пенальті! Чи був поштовх? Торкання чи тертя об суперника було, але чи
тягнуло воно на пенальті ще те питання. Та й м’яч вже від форварда втік
досить далеко. Але правила трактуються однаково і немає чого чіпати
форварда в карній зоні! А якщо м’яч втік, то для чого власне це робити?
Гунчак таким подарунком скористався залюбки – розвів Романенка і м’яч
по різних кутах. От ляпас перший!
Як відійти після такого? Всі сподівалися на другий тайм, на прихід
Димінського в роздягальню і моментального підняття настрою. Але що в
другій половині? Так атак побільшало так, появилась певна кількість
моментів, але що завадило Кобіну пробити нормально? Що завадило
реалізувати ті три чотири моменти одним гравцям відомо і їх тренеру...
А от Платон, якого я в на канунах охрестив «платком» :-) довів
Димінському, що таки забиває вихованець школи Карпат. Цим він
підтвердив тенденцію, що Карпатам часто забивають свої.
Харків на чолі зі Стельмахом радів невимовно. Звичайно, чому б і ні?
Львову, наприклад, треба зіграти три матчі, щоб досягти такого, а тут
ще й Іллічівець виривається. Як сказав один з харківських
вболівальників: «Нам надо, а вам зачем?».
Настільки засмучених після поразки гравців Карпат не доводилось бачити
давно. Але вболівальники їх все одно вітали і підтримували. Хтось
крикнув «Вівці повертаються!», але так називали Карпати їх же
вболівальники. Після цього матчу такого не було! Висновки робіть самі.
Іван Федик (Львів), спеціально для upl-football.do.am
Карпаты - ФК Харьков 0:2
Голы: Гунчак, 18 (с пенальти), Платон, 86
Карпаты: Романенко, Ощипко, Петривский, Пшеничных
(Голодюк, 72), Тубич, Кожанов (Фурта, 75), Кобин, Кополовец (Зенев,
60), Гурули, Кузнецов, Худобяк
ФК Харьков: Стойко, Комарницкий, Панковец, Чеберячко,
Фартушняк, Милько, Гунчак, Белый (Ксенз, 90+2), Касьянов (Платон, 78),
Козориз, Кабанов (Рибейро, 88)
Предупрежден: Белый, 28, Милько, 84
